Головна » 2016 » Липень » 13 » Становлення та розвиток превентивного виховного простору в особистісно-орієнтованому підході
16:06
Становлення та розвиток превентивного виховного простору в особистісно-орієнтованому підході

 

ПРОЕКТ

«СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВНОГО ПРОСТОРУ

В ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОМУ ПІДХОДІ»

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОЕКТУ:

         Державна політика в галузі виховання дітей та молоді передбачає створення оптимальних умов для саморозвитку та самореалізації особистості.

         У значної частини дітей та молоді виникають проблеми як особистого, так і міжособистісного характеру: відсутність навичок асептивної  поведінки і спілкування з іншими людьми, невпевненість, почуття соціальної відчуженості, відсутність чітких позитивних соціально-рольових орієнтирів, нехтування собою як особистістю, проблеми інтеграції в нового середовищі.

Спостерігається спад інтересу до навчання і праці, низький рівень культури організації довкілля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами. 

Серйозне занепокоєння викликає стан здоров’я дітей найбільш руйнівний вплив на його стан має поширення шкідливих звичок.

Подолання цих причин можливе лише через створення педагогічного збагаченого середовища, превентивного виховного простору, який стане фактором інтегративного впливу на процес розвитку і самореалізації дітей, становлення життєстійкої і життєздатної особистості.

На основі аналізу наукових джерел і практичної роботи ми переконались, що подальше поширення негативних проявів у поведінці може призупинити, одночасно впливаючи як на середовище, так і на особистість.

 Тому позитивний вплив соціального середовища може бути забезпечений завдяки активній діяльності кожного учасника за умови їх взаємодій. Таку взаємодію формує соціальне партнерство.

Соціальне партнерство в профілактиці девіантної поведінки школярів, пов'язане з процесом їхньої соціалізації (школа  сім’я    громадські організації).

Отже, соціальне партнерство – це партнерські стосунки, в умовах соціокультурного середовища розбудови превентивного виховного простору, який буде доброзичливим до дитини і сприятиме попередженню й подоланню негативних явищ у молодіжному середовищі.

«Виховний простір – це не тільки середовище, а й духовний вимір учня й педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості…, це простір соціальних і життєвих виборів особистості, що самореалізується в різних виховних середовищах (творчі об’єднання тощо)», (В. Оржеховська). [11. с 85]. 

ТЕРМІН РЕАЛІЗАЦІЇ: довгостроковий.

УЧАСНИКИ: учнівські колективи, педагогічний колектив закладу, громадськість та батьківський актив.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

  • вивчення реальних можливостей соціально-культурного середовища в районі щодо забезпечення прав дитини на освіту та виховання, охорону здоров’я, оздоровлення, залучення до національної та освітньої культури, захист від усіх форм насильства;
  • проведення соціально-педагогічних і психологічних досліджень з проблем профілактики та попередження девіантної поведінки дітей та молоді, ідентифікація чинників, що зумовлюють девіації їхньої поведінки;
  • створення умов для інтелектуального, морально естетичного розвитку учнів, вироблення стійкості до негативних впливів; 
  • створення умов для соціальної реабілітації неповнолітніх;

  • моделювання, проектування та організація превентивного виховного простору;
  • створення умов соціуму для вирішення проблематики життєдіяльності учнів та адаптивно-продуктивного включення їх до соціумів.

Проаналізувавши результати експериментальних завдань, ми виділили  групи форм аморальних вчинків, які найбільш поширені серед учнівської молоді СЮН:

I.       Стійкі форми аморальних вчинків. Підлітки мають високий і дуже високий рівень прояву аморальних вчинків, які, в свою чергу, характеризуються аморальними мотивами. Після своєчасного вчинку підлітки відчувають задоволення собою або зовсім нічого не очікують.

II.      Нестійкі форми. Підлітки мають середній рівень прояву аморальних вчинків, які характеризуються компромісними та захисними мотивами; за скоєний негативний вчинок підліток зазнає докорів сумління. Це свідчить про те, що вчинок був мотивований потребою примітивного характеру, яка поборола своє протистояння. Тут моральний потяг, моральна тенденція мали місце та залишитися нереалізованими.

III.     Одиночні форми. Підлітки мають низький рівень прояву аморальних вчинків, мотиви вчинків (псевдоморальні або захисні), підлітки переживають сором за свої вчинки хоча вважають, що в цій ситуації вчинили правильно, якщо це і було в супереч моральним вчинкам (рисунок 1), [1, 2,].

Основні результати дослідження аморальних вчинків у підлітків  дозволяють зробити висновки щодо умов, які б сприяли їх попередженню. До них ми віднесли:

-        своєчасну діагностику девіантних проявів у поведінці підлітків, (виявлення малополитних негативних симптомів у стосунках і поведінці);

-        формування свідомості та самосвідомості учнів, що зумовлює стале становище до моральних норм і була підпорядкована їх моральним цінностям;

-        сприяння розвитку позитивної мотиваційно-потребованої сфери підлітка;

-        становлення авторитетно-довірчих стосунків між педагогом і вихованцем;

Педагог повинен сприяти усуненню бар’єрів у діяльності, що спрямована на задоволення особистісно-орієнтованих підходів у системі превентивної педагогіки, знати девіантні прояви в поведінці, притаманні конкретному вихованцю, знати його психологічні проблеми і будувати своє спілкування з ним таким чином, щоб попередити прояв аморальності в його поведінці (додаток 6, 7).

У Балаклійській СЮН розроблені “Психолого-педагогічні принципи превентивного виховного середовища” (додаток 8).

Проблема превентивної педагогіки полягає в тому, що є педагоги, які через стереотипність мислення не припускають думки, що самі можуть помилятися, не знати, що їхні переконання можуть бути неправильними, а знання застарілими. Невміння вислухати думку учня, небажання вислухати, обговорити, переконати часто лежать в основі конфліктів з учнями, а подекуди спричиняють більш небезпечні вчинки.

Аналіз сучасної природи конфлікту у позашкільному навчальному закладі показує, що для їх запобігання необхідні:

• знання причин виникнення конфлікту та особливостей його перебігу;

• своєчасна психолого-педагогічна діагностика конфліктного явища;

• розробка цілісної програми з психолого-педагогічної превенції і корекції конфлікту;

• її реалізація спільними зусиллями педагогів, учнів, педагогів, батьків тощо;

• створення превентивного виховного простору для важко вихований дітей (додаток  9).

Головна природа конфлікту відсутність або невміння у колективі спілкуватись та розуміти один одного. Невміння спілкуватись, дискутувати, коректними методами доводити свою правоту особливо заважає позбутись ярлика важковиховуваним підліткам. Тому попередження конфліктів - мистецтво, якого потрібно набувати.

Позашкільний заклад, як важлива сфера соціокультурного середовища має демонструвати зразки позитивного розв'язання конфліктів (незнання - знання, ненормативна - нормативна поведінка тощо). Такий підхід дозволяє дітям почуватись у позашкільному навчальному закладі захищеними, а педагогам головними захисниками від негативних явищ. Переживання позитивних почуттів у навчанні, інших видах шкільного життя, у спілкуванні з педагогами, однолітками або іншими групами учнів, породжує довіру до цінностей, суспільних норм, пробуджує віру в себе, почуття власної гідності.

Превентивний підхід наголошує, що у позашкільному навчальному закладі мають створюватись: атмосфера взаєморозуміння; співробітництво; небайдуже ставлення педагога до вихованця; якість знань, рівень вихованості, що олюднюються процесом навчання (додаток 10, 11).

Доведено, що до норм поведінки простіше привчити, коли у навчально-виховному процесі панує творчість, інтерес, взаємоповага та взаємопідтримка тощо (додаток 12).

Роль педагога у превентивній роботі багатогранна. Серед якостей це передбачає:

• намагання педагога здобути авторитет серед учнів;

• високий рівень сформованості етико-професійних якостей керівника гуртків;

• дотримання педагогічного такту у спілкуванні з вихованцями;

• сприяння впровадженню превентивного світогляду;

• підтримку безпечного середовища у позашкільному навчальному закладі.

Особливе значення надається педагогічній майстерності виявлення принципів превентивного підходу, професіоналізму, майстерністі спілкування, особливо з важковиховуваними учнями. В умовах позашкільного навчального закладу педагогічні працівники не мають права порушувати етикопрофесійні норми: одним необережним словом можна завдати психічної шкоди окремому учневі, налаштувати проти себе групу, спричинити конфлікт, правопорушення. Наслідки таких дій можуть бути непрогнозовані. Саме тому слід дотримуватись таких системних принципів особистісно-орієнтованого підходу, які визначаються через показники культури педагогічно орієнтованого спілкування педагога з вихованцем:

• ступінь розуміння мети, завдань, мотивів поведінки і вчинків вихованців;

• рівень сформованості педагогічного такту;

• рівень відповідності стосунків учителя й учнів вимогам педагогічної етики;

• рівень відповідності засобів впливу на учня, які застосовує педагог, і педагогічним вимогам;

• рівень активності педагога у розв'язанні складних ситуацій спілкування з класним колективом та учнем.

Культура спілкування несумісна з навішуванням ярликів «важковиховуваний», «педагогічно занедбаний», «невиправний» тощо. Педагогічний досвід переконує, що звинувачувати учнів, шукати доказів їхніх провин, лякати наслідками не означає проявляти педагогічну принциповість, а тільки сприяє відчуженню учня від виховного впливу. Слід усвідомлювати, що все, що роблять педагогічні працівники, є світоглядним баченням проблеми та здійсненням стратегічних і методичних заходів на користь соціальному, психічному і фізичному здоров'ю дитини.

У розвитку превентивного підходу особливо виважені дії вимагаються у діяльності керівника гуртків, в його контактах з іншими педагогами-позашкільниками, шкільним психологом, соціальним працівником, спеціалістами соціальних служб, інспектором кримінальної міліції тощо. Ділове спілкування з ними визначає пошуки взаємоприйнятих шляхів узгодження педагогічних засобів впливу на особистість учня.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПОПЕРЕДЖЕННЯ АМОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Визначають два основні напрями роботи з попередження аморальних вчинків серед підлітків: перший — опора, переважно, на індивідуальну і групову роботу з попередження аморальних вчинків (індивідуальні консультації, групові тренінги);

дру­гий — шляхом втручання в педаго­гічний процес (індивідуалізація нав­чання і виховання, корекція вихов­них впливів і оптимізація взаємодії вчителя та учнів). Робота першого напряму ґрунтується на пошуку причин і умов ви­никнення аморальної поведінки і ви­борі ефективних засобів її усунення. В реалізації цього напряму найбільш зарекомендували себе методики, що розроблені на принципах психодинамічного і поведінкового підходів. До першого підходу належить ігротерапія, арттерапія (терапія мистецт­вом), створення конфліктних ситуа­цій, моделі «Створення ситуації успіху», ситуацій морального вибору, тренінгів [3, 8, 13].

В ігротерапії намагаються не стільки змінити дитину, скільки розвинути в неї почуття особистої цінності, ствердити власне «Я». Розігрування таких ситуацій дає змогу побачити дітей не тільки в міжособистісних стосунках, а й у процесі виконання певної соціальної ролі. Кожен учас­ник відіграє роль відповідно до сво­їх творчих можливостей, характеру, розуміння даної ролі.

Арттерапія дає змогу коригувати прояви особистості за допомогою мистецтва. Вона спрямована на роз­виток самопізнання і самовираження учня за допомогою творчої діяль­ності та образотворчого мистецтва. Конфліктна ситуація дає змогу вия­вити приховану у звичайних умовах позицію підлітка, бо відбувається су­тичка протилежно спрямованих ці­лей, інтересів, позицій, думок або поглядів суб'єктів взаємодії. Вона пов'язана з сильними переживання­ми, часто афектами (гостра образа, загострене самолюбство, агресив­ність), через що в гострі моменти ситуація не може правильно усві­домлюватися особистістю, тому пра­вильне вирішення конфліктної ситу­ації повинно бути гнучким і тактов­ним. Конфліктна ситуація викорис­товується для накопичення досвіду з подолання  труднощів,  моральних відносин і позитивної поведінки.

Ігровий метод. Особливу роль у нагромадженні навичок та вмінь безпечної орієнтації у складному соціальному просторі мають ігрові технології. Історія ігор має давню традицію. До них звертались у своїх працях видатні філософи та науковці.

Спеціалізація ігор різноманітна. У наш час часто викорис­товують терміни «ділова гра», «рольова гра». Існують назви «організаційно-діяльнісна», «проблемно-рольова», «педаго­гічна гра». Зазначені поняття стосуються різновидів рольової гри, де на рівні імпровізації розігрується задана проблемна ситуація. Рольова гра передбачає включення її учасників до певного сценарію у вигадану проблемну ситуацію та її по­дальший спонтанний розвиток. Кожен з учасників має лише рольову установку, яку він і реалізує у процесі гри. Таким чином забезпечуються умови для більш ясного усвідомлення си­туації. Водночас, це сприяє більшому прояву ініціативи і са­мостійності. Ігрові технології сприяють більш ґрунтовному засвоєнню превентивних знань, умінь і навичок, розвивають мислення, інтерес; допомагають знаходити підходи до вирі­шення конкретних життєвих проблем, профорієнтують.

Гра може мати безліч вправ та прийомів. У процесі ви­рішення проблем превенції негативних явищ використо­вується такий прийом, як «мозковий штурм». Він прово­диться у поєднанні з індивідуальними, груповими та масо­вими формами.

Порівняно з іншими активними методами навчання (дискусія, аналіз педагогічних ситуацій тощо), гра має специфічні ознаки: розподіл ролей між учасниками, на­явність штучного зіткнення різних точок зору учасників стосовно даної проблеми.

Гра має чітку структуру – мету, роль, зміст, сюжет, си­туацію, включення учасників з визначеними ролями – ре­жисер, учасники, глядачі. У превентивній освіті гра - форма програвання ситуації, що стосується проблеми попередження негативних явищ. В основі гри – цілеспрямована діяльність за спеціально розробленим сценарієм, в якому особливе значення має мотивація на самоорганізацію діяльності.

Гра дозволяє дослідити, безпосередньо, ролі «акторів» та ззовні «глядачів», причини, механізми, на­слідки негативних явищ чи способів превентивної діяль­ності. Можливості ігор величезні. В ігрових технологіях є великі можливості напрацювати знання та якості, які ста­ють самопревентивними при зіткненні з негативними яви­щами.

Гра дозволяє осмислювати та оцінювати помилки, досліджувати механізми розгортання та наслідки, відчути ставлення та можливість виправляти ситуацію.

У процесі ігор нагромаджується досвід розвитку мораль­них, комунікативних, вольових станів як учасників, так і глядачів. 

Метод дебатів являє собою ігрову ситуацію, в якій з ви­значеної проблеми досягається певний результат при обміні протилежних думок представників команди. Учасники поді­ляються на дві групи: «команду - за» і «команду - проти».

Дебати складаються з двох фаз. Перша – підготовка до відповіді на визначену для групи позицію або поставлене ведучим запитання. Друга фаза - виступи, які скеровує один або кілька представників групи. При цьому інші учасники, які делегували право на відповідь своєму пред­ставникові, не беруть участі в обговоренні. Кожен з пред­ставників групи висловлює групову точку зору, обґрунто­вує свій спосіб розв'язання проблеми. Група вислуховує аргументи протилежної сторони, аналізує виступ, знахо­дить протиріччя, вишукує аргументи спростування твер­джень (контраргументи), аргументи у підтримку свого погляду на розв'язання проблеми. Члени команди, які ве­дуть дебати, як правило, готуються до них заздалегідь. Пе­ред початком дебатів установлюються правила проведення дебатів. Кожен з членів команди має право виступити по черзі (не більше 2 хвилин); поставити лише одне запитан­ня; виступити з коротким поясненням своєї точки зору.

Семінар-конференція – це форма організації превентивної діяльності, в якій домінує самостійна підготовка, що перед­бачає роботу з науковою та популярною літературою, спілку­вання з фахівцями, проведення досліджень. У процесі семінару-конференції проводиться активне обговорення, дискусії і виступи, результатом яких є узагальнюючі висновки.

Семінар, порівняно з іншими формами навчання, ви­магає від учнів досить високого рівня обізнаності з пев­ної проблеми, розвиває самостійність суджень, привчає до самоорганізації. Семінар-конференція

створює сприятливі умови для організації дискусій, створення індивідуальної, групової і колективної роботи учнів, підвищує рівень на­укового усвідомлення проблеми. Конференції, як правило, мають такі особливості:

• учні готують не просто доповіді, а доповіді-повідомлення, які є результатом їхньої самостійної науково-дослід­ної діяльності;

• учні обговорюють більш значущі і найбільш складні проблеми до дискусію на конференції залучають учнів інших навчальних закладів - шкіл, ліцеїв, гімназій;

• конференції можуть проходити протягом кількох днів;

• у конференції учнів, як правило, беруть участь і вчені. Прикладом учнівських конференцій можуть бути кон­ференції старшокласників із проблем екології, охорони здоров'я тощо.

Змістовним елементом будь-якого семінару-конференції є дискусія. Метод дискусії дозволяє стимулювати критичне мислення. Розвиває уміння аргументувати свою точку зору, лаконічно і чітко формулювати свої судження. Як правило, дискусію веде ведучий. У процесі дискусій висвітлюється ряд її недоліків: нераціонально використовується час на обгово­рення; судження бувають занадто категоричними, незрозумі­лими; ведучий перебирає повноваження; нехтує правилами; виникає небезпека конфліктів і, відповідно, зриву дискусії.

Тому при веденні дискусії важливо:

• визначити проблему дискусії;

• чітко окреслити основні поняття;

• визначити правила ведення дискусії;

• налаштувати на чітке їх дотримання.

Наприкінці зробити висновки, визначити суттєве, оці­нити виступи, визначити найбільш цікаві думки, запропо­нувати проблему для наступної дискусії.

Метод участі у соціальних проектах – це форма органі­зації соціально-корисної діяльності, що виконується у про­ектній діяльності; Наприклад, у проекті «Сприяння про­світницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя.

Тренінг як основна форма просвітницької роботи в програмі «Рівний – рівному».

Програма підготовки педагогів-тренерів і підлітків-інструкторів має на меті, передусім, освоєння мето­ду просвітницької діяльності «рівний — рівному» за модулями тренінг-курсу.

Заняття відбуваються за певними правилами й потребують таких на­вичок, як уміння слухати, висловити свою думку, зберігати конфіденцій­ність, бути доброзичливим у стосун­ках, толерантним у ставленні до ін­ших учасників. При цьому правила встановлюються на початку тренінгу самими учасниками конкретної гру­пи і можуть формулюватися так (при­клад з реального заняття): правило піднятої руки; бути активним; пова­жати думку іншого; один говорить — усі слухають; бути лаконічним; дво­мовність; толерантність.

Водночас правила записуються й залишаються перед очима учасників протягом усього тренінгу. Так само записується, замальовується і зали­шається для загального огляду (по­дальшого користування чи підбиття підсумків) усе, що напрацьовано гру­пою: сподівання й очікування, висновки і пропозиції, враження і побажання. 

Якщо в групі проголошується принцип двомовності, спілкування ведеться українською і російською. Вправи, з яких складається тренінг-курс, складені за методикою партисинаторного (з участю кожного) нав­чання, що передбачає збагачення знаннями та формування навичок че­рез використання особистого досві­ду кожного з учасників групи. Так народжуються групові проекти, в які кожен учасник робить свій внесок і знаходить своє місце.

Особлива увага під час тренінгів звертається на те, що для розв'язан­ня порушених проблем треба вико­ристовувати на лише запропоновані способи дії, а й такі, що їх треба віднайти самостійно. Цікаво, що за­для загального успіху групи не тіль­ки дуже швидко народжуються влас­ні пропозиції, а й так само швидко віддається перевага правильнішому, хоч і чужому, рішенню. Отже, метод групових проектів дає змогу виявитись кожній індивідуально­сті і при цьому досягти спільної єдиної мети, дійти загального висновку.

Ситуації морального вибору да­ють змогу не тільки поставити перед дитиною моральну проблему, допо­могти їй усвідомити її, а й формують необхідний досвід поведінки. Під цими ситуаціями слід розуміти такі, що пов'язані з борінням мотивів, у яких дитина свідомо й активно виби­рає рішення, вихід з певної ситуації. При цьому слід мати на увазі, що гостра ситуація вибору супроводжу­ється сильними переживаннями (по­чуття сорому, докору), бо виникає конфлікт з самим собою. Наприк­лад, підлітку пропонується зробити те, від чого він відмовляється, але це потрібно тому, на кого підліток хотів би бути схожим.

Другий напрям роботи з попе­редження аморальних вчинків характеризується тим, що здійснюється вплив, переважно, на наслідки, а не на причини, тобто симптоматична і корекція. Вона має велике значення в  загальній  методиці  запобігання аморальної поведінки, тому що не дозволяє  вкорінитися  в характері підлітка негативним якостям. Мето­дики подібного типу мають резуль­тат за умови дотримання педагогом і батьками певних психолого-педагогічних принципів. До них відносять:

1. Єдність вимог вихователів. Для реалізації цього принципу ро­боти з попередження аморальних вчинків треба будувати таким чи­ном, щоб, по-перше, кожний вихо­ватель міг висловити свою думку; по-друге, шукати точки зіткнення думок, не допускати прояву дитиною анархізму і втрати авторитету дорослих; по-третє, зосередитися на думках, які збігаються; нарешті, прагнути до більшого зближення позицій дорослих.

2. Адекватність вимог. Вимоги повинні відповідати віковим особли­востям і можливостям дитини. Необ­хідно надавати їй право визначати свої головні інтереси в житті, тому що нав'язування дорослими підлітку власних високих переконань та інте­ресів викликає у нього, звичайно, по­чуття невпевненості, неповноціннос­ті, а іноді й агресії.

3. Посилення контролю за по­ведінкою підлітка. Найбільше це потрібно дітям імпульсивним та не­витриманим. За негативні вчинки їх слід не стільки карати, скільки вик­ликати в них почуття каяття за скоє­не. Також можна використовувати як засоби корекції стимуляцію зраз­кової поведінки, демонстрацію об­рази, відмову в довірі.

4. Заохочення активності під­літка. Переважно це стосується гіперактивних та неорганізованих підліт­ків. Учням треба давати якомога більше корисних і цікавих доручень, не залишаючи їм багато часу для не­робства. У протилежному випадку вони можуть використати його для небажаних дій. На це сво­го часу вказував видатний педагог К.Ушинський. Він зазначав, що дити­на не повинна займатися пустим мар­нуванням часу, бо «бездіяльність бу­ває причиною безлічі аморальних вчинків. Якщо в якомусь закладі діти страждають від нудьги, то слід неод­мінно чекати, що з'являться і зло­дюжки, і брехуни, і зіпсовані сласто­любці, і капосні пустуни» (2, с.427).

5. Використання похвали та заохочення. Важковиховуваних під­літків слід хвалити за поліпшення навчальної діяльності, підвищення рівня вихованості, а також заохочу­вати їх до різних видів творчої ді­яльності.

6. Надання самостійності під­клітку. Надання самостійності повин­но відповідати індивідуальним і віко­вим особливостям учня, щоб у ньо­го розвивалося почуття причетності, розуміння значущості особистого місця в житті та соціальної ролі. Не­обхідно, щоб у кінцевому результаті виховний процес приввів до зміни мо­ральних цінностей, підвищення рівня відповідальності та впевненості в со­бі, що сприяло б уникненню негати­візму в поведінці підлітка.

7. Забезпечення учню емоційно­го комфорту. Небажано, щоб учень сприймав учителя як сторон­ню людину, яка налаштована проти нього. Педагог повинен сприймати важковиховуваних підлітків такими, які вони є. Реакція на їхні вчинки має бути спокійною, педагог у жодному разі не повинен виявляти по­силеної роздратованості при кожно­му негативному вчинку підлітка.

8. Уникання наклеювання ярли­ків. Якщо вчитель переглядає свої судження про важковиховуваних, заохочує їхні зусилля з подолання недоліків у навчанні і спілкуванні, це дає великий виховний ефект.

9. Визнання педагогом власних помилок та вибачення. Кожен педагог у разі допущення пе­дагогічної помилки в стосунках з підлітком, що має аморальну пове­дінку, повинен визнати цю помилку та вибачитись, бо тільки це посилить авторитет вчителя в очах вихованця.

10. Застосування покарання. Покарання слід застосовувати обе­режно, у край виняткових випадках.

Наведені принципи – не нові у ви­ховному процесі. Але в контексті проблеми, що розглядається, вони дають змогу дещо конкретизувати роботу вчителя з попередження амо­ральних вчинків серед підлітків. Ця робота лише тоді може дати позитив­ний ефект, коли вплив на поведінку вихованця матиме цілеспрямований характер і буде організований з дот­риманням основних психолого-педагогічних принципів щодо запобігання аморальних вчинків. Слід також ви­користовувати і таку систему заходів: діагностику аморальних проявів у по­ведінці підлітків, психологічне кон­сультування учнів, вчителів і батьків, створення умов для здійснення само­виховання, проведення тренінгів мо­ральних форм поведінки з викорис­танням ситуацій морального вибору, активного соціально-психологічного навчання підлітків.

Розкриття умов і механізмів ви­никнення аморальної поведінки осо­бистості, що у найкращому разі уск­ладнює спілкування індивіда з ото­чуючими, а в найгіршому — призво­дить до протиправної поведінки, пе­реконливо доводить, що таких  вчинків та відповідної де­формації особистості можна запо­бігти. Певна річ, є ще багато невивчених факторів їх формування, що утруднюють  керування   виховним процесом, процесом, організованого впливу на становлення гармонічної особистості в соціальному та психо­логічному аспектах.

ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У СИСТЕМІ ПРЕВЕНТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Оптимальні умови здійснення превентивної діяльнос­ті на сучасному рівні соціально-психолого-педагогічних вимог забезпечує особистісно-орієнтований підхід.

Для здійснення превентивної роботи велике значення ми надаємо організаційно-управлінським функ­ціям. Оскільки серед розмаїття форм організації, що застосовується позашкільному навчальному закладі, змістовні компоненти пре­вентивної освіти знаходяться поза системою позашкільного компоненту, то вибір форм та методів залишається в компетенції педагогічних працівників – педагога позашкільного навчального закладу,  який залучає до ведення превентивної діяльності (спеціалісти служб соціальної роботи, кримінальної міліції, представники недержавних організацій).

Досвідчені педагоги Балаклійської станції юних натуралістів сьогодні намагаються вирішувати проблеми, які виникають у їхній професійній діяльності, на основі превенції.

Види превенції:

- Загальна превенція - попередження вчинення правопорушень іншими особами; приклад покарання однієї особи стримує інших суб'єктів від здійснення подібних дій, так як вони не бажають піддаватися подібним позбавленням; 

- Приватна превенція - попередження вчинення правопорушень тією ж особою (самим правопорушником), яке утримається в майбутньому від подібної поведінки, щоб уникнути повторного настання несприятливих наслідків.

Вивчення феномену індивідуального розвитку особливо важливе в роботі з проблемними учнями, оскільки кон­текст і логіка розвитку їхніх особистостей особливо склад­ні. Передова практика і наші дослідження довели, що ді­євим і перспективним методом попередження і подолання відхилень у поведінці учнів є використання зусиль всіх педагогічних працівників, батьків, учнівського колективу [4, 14.]. 

Серед організаційних заходів, які дозволяють скерувати превентивний процес, слід визначити своєчасно проведені заходи. Протягом 30 років Балаклійська станція юних натуралістів сприяла проведен­ню малої педради «Шляхи вдосконалення роботи педагогів з превенції порушень дисципліни і підвищення успіш­ності учнів» у позашкільному навчальному закладі Балаклійського району Харківської області.

Визначилось, що в такій формі педагогічного процесу, перш за все, хвилюють та обговорюються питання стану адаптації учнів до позашкільного закладу, прояви девіантної поведінки, педаго­гічні стратегії подолання негативних причин та наслідків відхилень у навчанні та поведінці, індивідуальна робота з педагогами, які припускаються «відхилень від педагогічних вимог» у навчально-виховному процесі. У такому випадку спрямовуємо роботу адміністрації позашкільного навчального закладу на ство­рення педагогічного та батьківського лекторіїв.

Для нашої освітньої практики найбільш ефек­тивним був соціально-педагогічний вплив, що ґрунтується на принципах особистісно-орієнтованого виховання:

 розуміння дитини — співчутливе, емпатійне розуміння та готовність сприймати вихованця таким, який він є, із його недоліками;

• визнання дитини — право дитини бути собою, не схожою ні на кого іншого, мати свою позицію щодо певних явищ, ситуацій, проблем;

• суверенітет особистості дитини — визнання верховенства особистості у своєму внутрішньому духовному світі, куди ніхто не має права втручатися, якщо не отримав на те дозволу;

• прийняття дитини — безумовне позитивне ставлення до дитини незалежно від того, задовольняє вона очікування дорослих у даний момент чи ні;

• взаємодія з дитиною на суб'єкт-суб'єктній основі — виключення жорстких наказів на адресу учня, прийняття спільних рішень, активізація реф­лексії з усвідомлення свого «Я».

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОМУ ПІДХОДІ

Важливою умовою ефективності превентивної освіти є правильно вибрана педагогічна технологія. Розвиток пре­вентивної технології в теорії особистісно-орієнтованого виховання передбачає особливу увагу до взаємодії педа­гога та учня.

Процес превентивного виховання передбачає, передусім, використання педагогічних технологій під час суттєвого поліпшення викладання навчальних програм.

При виборі технологій, форм, методів превентивного виховання важливим є використання психолого-педагогічних ресурсів у площині розвитку пізнавальних процесів особистості. Мова йде про просвітницьку діяльність. При цьому значну роль відіграє насиченість змісту вправами, що сприяють активізації таких вищих психічних функцій, як мислення, уява на основі відчуття та сприймання (додаток 13).

Побудовані на засадах особистісно-орієнтованого під­ходу лекції, семінари допомагають здійснювати, в осно­вному, освітньо-інформаційну та пізнавальну функції, тоді як у процесі практичних занять, ділових і рольових ігор і тренінгів пріоритетну роль відіграє інтерактивна функція превентивного виховання. Резерви таких занять, які у ди­дактичній літературі визначені як «інтерактивні форми і методи», пов'язані з тим, що на основі певних змістових і цільових установок переконання формуються через відпо­відні вправи (операційні установки).

Виховний ефект превентивної освіти найбільше просте­жується на таких рівнях:

у пізнавальній сфері: збільшення можливостей всебіч­ного аналізу проблем, їх цілісне осмислення, розуміння принципів та прийомів конструктивного розв'язання;

❖ в особистісній сфері: розвиток у кожного учасника здат­ності до самомобілізації власних вольових та емоційно-мотиваційних ресурсів в умовах можливих конфліктів, роз­виток здатності до рефлексивної саморегуляції;

❖ у сфері міжособистісних стосунків: встановлення вза­ємостосунків, які передбачають розуміння значення принципу взаємодопомоги та взаємовідповідальності;

❖ у соціальній сфері: розвиток творчої соціальної актив­ності та ініціативності у превентивній діяльності.

Цілком очевидно, що нині слід звертати увагу на по­шуки таких новітніх технологій, які максимально сприя­ли б формуванню соціально активної, творчої особистості, здатної до самостійної регуляції власної життєдіяльності.

Особливість інтерактивних технологій з превентив­ної освіти у тому, що в їх основі лежать міжпредметні зв'язки з педагогіки, психології, соціології, медицини, права, менеджменту.

Ними, здебільшого, користуються при застосуванні ак­тивних форм і методів роботи: тренінгів, рольових ігор, мозкових штурмів, диспутів, різноманітних вправ, аналізу ситуацій, дебатів тощо. Інтерактивні технології використо­вуються як у роботі з позитивно орієнтованими підлітка­ми, так і з групами ризикованої поведінки.

Завдання, що ставляться при розробці і реалізації інтер­активних технологій з превентивної освіти:

• створення соціально-педагогічних умов, спрямованих на позитивні зміни у знаннях, навичках і вчинках, у став­ленні до соціальних явищ, здорового способу життя, пра­вового забезпечення процесу превентивного виховання;

• створення організаційних умов для активної просвіт­ницької роботи з попередження негативних явищ у мо­лодіжному середовищі шляхом надання повноважень самим неповнолітнім;

• виявлення серед дітей і молоді позитивних лідерів, а також спонукання осіб з груп ризику до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні;

• підготовка педагогів та учнів до просвітницької роботи;

• підвищення соціальної компетентності молоді у питан­нях попередження та подолання негативних явищ, фор­мування відповідальної поведінки.

Сучасні погляди на превентивну діяльність пов'язані з визнанням ролі, яку можуть відіграти різні за статусом люди. Педагогічні технології, що ґрунтуються на прин­ципах розуміння, особливу увагу приділяють освітній та виховній ролі самих підлітків. Це підтверджено досвідом реалізації методу освіти «рівний-рівному».

Серед таких підходів: навчання за методом «рівний-рівному» - це суспільно корисна діяльність молоді, яка полягає у передачі знань, умінь і навичок здорового спосо­бу життя, що сприяє запобіганню тютюнокуріння, алкого­лізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, іншим негативним явищам, шляхом вироблення здатності виявляти асертивну поведінку. Пе­дагогічна технологія «рівний-рівному» передбачає спільну роботу педагогів-тренерів з підлітками-лідерами. Зміст ро­боти полягає у передачі знань, інформаційній підтримці, консультуванні (переважно в умовах навчального закладу, молодіжного центру або оздоровчого закладу).

Технології превентивної освіти спрямовані на підви­щення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки. Соціалізуюча функція превентивної освіти є провідною ланкою, що сприяє досягненню результату – поширення знань та розуміння принципів і навичок превентивної поведінки. Наприклад, метод «рівний-рівному» у своєму розвитку орієнтується на такі принципи навчання: вибір тренерів і лідерів-підлітків; навчання педагогів-тренерів; навчання тренерами підлітків-лідерів; навчання підлітками-лідерами однолітків (додаток 14).

Принципи реалізації інтерактивних технологій:

• інтерактивність – здатність до позитивного впливу на всю систему національної освіти та соціальної політики;

• комплексність – синтезує наукові досягнення різних га­лузей, зокрема психології, соціології, медицини, педа­гогіки, соціальної роботи тощо;

• доступність – уможливлює впровадження методу у кож­ну із молодіжних субкультур;

• наступність – пов'язує метод з кращими здобутками зарубіжної та вітчизняної практики;

• культуровідповідність – визначає взаємозв'язок тісного розвитку людини з особливостями культур й соціального середовища;

• превентивність – спрямовує на запобігання негативи явищ;

• рівноправність – визначає рівноправні ролі учасників взаємодії;

• активність – сприяє набуттю набуттю активних рис характеру, наполегливості;

• пріоритетність прав дитини – утверджує права дитини на забезпечення соціально-правового захисту;

• відповідальність – розвиває здатність однолітків при­ймати самостійні і відповідальні рішення;

• гласність, відкритість – сприяє поширенню правдивої інформації про здоровий спосіб життя, негативні яви­ща, доступність до процесу і результатів оцінювання ефективності роботи.

Критерії ефективності інтерактивних превентивних технологій:

• позитивні тенденції у молодіжному середовищі та під­вищення показників знань, умінь і навичок щодо здоро­вого способу життя й запобігання негативній поведінці;

• підвищення рівня знань з превентивної освіти, удоско­налення комунікативних якостей і характеристик осо­бистісного розвитку молодої людини;

• стабільна динаміка зміцнення здоров'я дітей і молоді, зменшення деструктивної поведінки;

• кількість підлітків, залучених до підготовки інформа­ційних матеріалів, буклетів, листівок тощо;

• передача учасниками занять традицій позитивної по­ведінки;

• розробка нормативно-правової бази у системі націо­нальної освіти щодо впровадження інтерактивних технологій;

• налагодження контактів з міжнародними організаціями у процесі проведення спільних міжнародних заходів та проектів з проблем використання інтерактивних техно­логій у просвітницькій роботі.

Умови реалізації інтерактивних технологій:

• психолого-педагогічні: забезпечення високого рівня підготовки;

• методичних матеріалів, навчання різних категорій як дорослих, так і учнів, мотивації до реалізації просвіт­ницьких програм;

• соціально-організаційні: забезпечення організації відбо­ру та навчання педагогів і учнів, виконання превентив­них програм на місцевому, регіональному й національ­ному рівнях;

• управлінсько-ресурсні: залучення до виконання про­грам висококваліфікованих спеціалістів, ефективний розподіл матеріальних і фінансових ресурсів. 

З метою реалізації завдання формування в учнів навичок здорового способу життя рекомендуємо педагогу використовувати такі форми організації превентивного виховання:

• заняття з валеології, охорони та безпеки життєдіяльності учнів;

• гурткові, клубні заняття;

• анкетування, тестування;

• облік учнів, схильних до правопорушень) куріння, вживання ал­когольних та наркотичних речовин;

• дні, тижні здоров'я та профілактики шкідливих звичок;

• колективні творчі справи; конкурси малюнків, творів;

• родинні свята та свята здоров'я;

• рольові ігри, вікторини, ігрові програми;

• екскурсії та походи по рідному краю;

• годин і спілкування на свіжому повітрі;

• психологічні, валеологічні тренінги;

• диспути, дискусії, круглі столи;

• презентація матеріалів періодичної преси;

• використання елементів народної педагогіки (прислів'я, приказки, народні рухливі ігри, фізична культура козаків тощо) під час проведення занять у другій половині дня;

• співпраця з батьками учнів з питань формування культури їхнього здоров'я та здоров'я їхніх дітей (профілактичні консультації, тематичні колективні та індивідуальні бесіди, лекторії, круглі столи, тренінги, зустрічі з медиками, психологами, юристами, пожежниками, інспек­торами дорожнього руху тощо);

• розробка пам'яток; 

• робота «служби довіри» тощо [14].

Отже, формуючи культуру здоров'я учнів, педагог повинен до­помогти їм усвідомити важливість розумного, дбайливого ставлення до власного здоров'я, прищепити почуття відповідальності, розуміння, що саме здоров'я визначає якість життя; формувати прагнення бути здоровим; сприяти засвоєнню системи знань і практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки.

Набутий досвід дає підстави стверджувати, що ефектив­ні інтерактивні технології у превентивному вихованні вже мають певні надбання в системі вітчизняної освіти і спе­цифіку впровадження їх в умовах України. Вони сприяти­муть подальшій розбудові як національної освіти, так і де­мократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участь молоді у просвітницькому процесі означає новий етап реформування всієї системи національної осві­ти і превентивної діяльності.

РОЛЬ САМОВРЯДУВАННЯ У ПРЕВЕНТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

Попередження негативної поведінки набуває нового зву­чання, якщо активну участь у цьому процесі беруть самі підлітки. Новий, якісний підхід до профілактичної роботи був пов'язаний з ідеями самоврядування.

Особливу роль має юннатівське самоврядування. Воно базується на саморусі учнів у вирішенні нагальних питань у позашкільному навчальному закладі. Самоврядування передбачає, на­самперед, вирішення питань організаційно-педагогічного характеру, дотримування найнеобхідніших єдиних вимог до учнівської спільноти.

Основна мета такого підходу до самоврядування – це, передусім, створення руху учнів за право бути здоровими, захищеними від впливу негативних явищ. Самоврядуван­ня у нових умовах – якісна модель розвитку громадянсько­го суспільства, де відповідальність бере на себе ініціативна молодь.

При такому підході до організації самоврядування під­вищується значущість учнівської молоді у вирішенні го­стрих соціальних проблем.

На основі всебічного аналізу передового досвіду та широкої експериментальної роботи можна сформулювати вимоги, необхідні для органі­зації самоврядування як засобу превентивної педагогіки.

До них належать:

• чітке визначення змісту і функцій кожного органу юннатівського самоврядування і кожного учня, зайнятого в його системі, найбільш раціональна розстановка сил у кожно­му підрозділі з урахуванням якостей та нахилів учнів;

• зрозуміле визначення перед учнями цілей, роз'яснення необхідних умов та засобів їх досягнення;

• особиста відповідальність кожного, зайнятого у системі самоврядування, за доручену йому галузь діяльності;

• широке залучення важковиховуваних учнів до актив­ної роботи в учнівському самоврядуванні; внутрішнє єднання педагогів дітей та їхніх батьків, спільна ней­тралізація негативних умов, їх превенція в учнівському колективі, дотримання прав і обов'язків усіх суб'єктів виховного процесу;

• виборність органів самоврядування на демократичних засадах.

Головне соціальне завдання позашкільного навчального закладу еколого-натуралістичного спрямування полягає в тому, щоб як найповніше залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування і дати можливість, залишаючись в межах закладу, навчитись «бути у дорослому житті».

Життєва підготовка соціального ставлення особистості розгортається за кількома блоками: «Я – особистість», «Я і Батьківщина», «Я і природа», «Я і ми», «Я і земля – Всесвіт».

Протягом п’яти років ми вивчали міжособистісні стосунки взагалі і зокрема в позашкільному навчальному закладі; проводили діагностику за допомогою психологічних методів: тестів, анкет; проводили корекційно-розвивальні заняття, тренінги.

Завдяки корекційній роботі зменшився відсоток ізольованих дітей на 8%. Вміння спілкуватися відіграє важливу роль у встановленні міжособистісних  стосунків у колективі. Саме над згуртованістю учнів, вихованців ми працювали на протягом трьох років і результати показали, що кількість дітей з високим рівнем комунікабельності збільшилась на 4%.

Усі діти реагують на конфлікти по-різному. В дослідженні особливу увагу ми приділили вмінню гуртківців йти на компроміси. Кількість дітей, що спроможні йти на компроміс, збільшилась на - 23%.

Сім’я – це важливий фактор у налагодженні взаємин у колективі. Результат досліджень показав, що кількість родин гуртківців, що мають конфліктні відносини в родинах, зменшилась на - 3%.

Педагогічний колектив формує та виховує, передає молоді знання й досвід, накопичений людством. Цим визначаються особливості його функціонування, громадської відповідальності  єдності, взаємодопомоги й гуманістичної спрямованості. Колектив із високим рівнем моральної культури працює злагоджено, досягаючи високих результатів.

Рівень отриманих нами результатів, дає змогу зробити висновок, що міжособистісні стосунки в колективі гуртків нашого позашкільного навчального закладу побудовані на гуманному ставленні одним до одного, взаємодопомозі, взаємопідтримці.

Основною умовою створення і розвитку позитивних міжособистісних стосунків виступає психологічно обґрунтоване поєднання в освітньому процесі ПНЗ навчальної, розвивально-корекційної, просвітницької роботи.  

Основними факторами, які негативно впливають на міжособистісні стосунки між гуртківцями і складніше підлягають корекції, виступають проблемні сімейні відносини.

У ході створення експерименту педагогічного колективу СЮН ми дійшли висновку, що вдалий досвід диференціацій навчання згуртував педагогічні та дитячі колективи, розширив межі цілеспрямованого пошуку ефективної системи роботи.

Об’єктивний характер суспільного прогресу в галузі педагогічної діяльності веде до того, що на зміну монопольному становищу інколи в галузі соціалізації та соціальної адаптації дітей та підлітків, їх виховання приходить всебічна взаємодія всіх інститутів соціалізації, і, насамперед, це інститут сім’ї та інститут позашкільної освіти і виховання.

На підставі проведеної діагностики розроблена система профілактики правопорушень на СЮН, згідно з психолого-педагогічними принципами. У ході експерименту педагогічний колектив СЮН дійшов висновку, що вдалий досвід диференціації навчання згуртував педагогічний та дитячий колективи, розширив межі цілеспрямованого пошуку ефективної системи роботи.

ЯК ВЛАШТОВАНІ «ВАЖКОВИХОВУВАНІ» ДІТИ, ПРИЧИНИ ВНУТРІШНІХ КОНФЛІКТІВ

Уже давно було помічено, що соціальний досвід засвоюється людь­ми по-різному: одні набувають його легко, для інших цей процес стано­вить значні труднощі. Таким чином, можна сказати, що важковиховуваність — це несприйнятливість інди­віда до позитивного соціального досвіду людства (додаток 15).

Поведінка дитини залежить не лише від особливостей її тілесної організації, анатомо-фізіологічних чинників, а й від того, у якій сім'ї дитина виросла, в якій школі і в яких учителів навчалась, із ким товаришу­вала. (додаток 16).

Соціально-психологічним механізмом несприй­нятливості індивіда до пози­тивного соціального досвіду людства є неузгодженість у таких сферах: а) «Я» та до­вкілля; б) «Я» і мікросоціум; в) «Я» - реальне та «Я» - ідеальне. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Агресивна поведінка підлітків (авторський колектив). – Білецеркова, К. 2005.
  2. Декларація прав дитини (проголошення Генеральною Асамблеею ООН 20 листопада 1959 р.).
  3. Журнал «Позакласний час» : - №1. – 2006 р.; № 5 - 6. – 2005 р.
  4. Закон України «Про позашкільну освіту».
  5. Концепція освіти «Рівний – рівному» щодо здорового способу життя серед молоді України : - К., 2002.
  6. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (наказ МОН України № 305 від 21.07.2007 р.).
  7. Ливкович В.П. Моральная регуляция поведения и активность личности. – В книг. : Социальная психологическая личность. – М. : наука, 1979 – с. 63-84.
  8. Максимова Н.Ю. Психологічний аспект профілактики алкоголізму та наркотикам підлітків. – К., 1995.
  9. Оржеховська В.М. Методика позбавлення неповнолітніх наркотичних звичок. – К., 1995.
  10.  Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К., 1996.
  11.  Оржеховська В.М. Теоретико-методологічні заходи формування здорового способу життя дітей і молоді – К., 2002 – с. 85-90.
  12.  Оржеховська В.М. Білі плями сучасної виховної системи. «Директор школи». – 2011. - №47, 48 (Бібл-ка «Шкільного світу»). с. 28-30.
  13.  Тренінги спілкування / Упорядник Гончаренко Т. – К. : Ред. загально пед. газ., 2004 (Бібл-ка шкільного світу).
  14.  Родичина І.В. Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання. – Х. : Основа. 2005.

ДОДАТКИ

Переглядів: 1481 | Додав: lpurdya | Теги: особистісно-орієнтований підхід, Балаклія, СЮН, Пурдя Людмила Андріївна, превентивне виховання | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar